Коболєв, Гончарук, Вітренко і Рашкован — кандидати на пост прем'єр-міністра. Хто вони?

  • 8 Серпня 2019, 11:06

Майбутній глава фракції партії «Слуга народу» в парламенті, четвертий номер у списку партії Давид Арахамія, оприлюднив шорт-лист претендентів на посаду прем’єр-міністра України у майбутньому уряді.

Громадське зібрало короткі досьє на ключових кандидатів.


Юрій Вітренко (42 роки)

 


Директор з розвитку бізнесу НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко під час прес-конференції у Києві, 25 вересня 2018 року
Фото: Соколовська Інна/УНІАН


Директор розвитку бізнесу у Нафтогазі, відповідає за судові процеси проти російського Газпрому, зокрема щодо стягнення заборгованості російського газового монополіста за рішенням Стокгольмського арбітражу (наразі борг Газпрому перед Нафтогазом перевищує 2,8 мільярда доларів, його планують погасити, конфіскувавши газпромівські активи у Європі та США).

Народився у Києві в родині економістів. Мати Юрія Вітренка — Наталія Вітренко — лідерка «Прогресивної соціалістичної партії України», декілька разів балотувалася на пост президента та була депутаткою Верховної Ради 2 та 3 скликань.

З 1991 року, після розлучення батьків, Юрій Вітренко проживав з батьком.

Закінчив Київський національний економічний університет (спеціальність «міжнародна економіка») та міжнародну бізнес-школу INSEAD (за програмою MBA).

З фінансами познайомився ще в школі — у 14 років проходив практику на посаді помічника бухгалтера «Укрінбанку», у 1998-2002 роках працював в міжнародній аудиторській компанії PricewaterhauseCoopers.

Роботу у Нафтогазі почав у 2002 році разом з чинним головою Нафтогазу Андрієм Коболєвим. Тоді Вітренко розробляв стратегію компанії на посаді помічника голови правління, однак у 2005 році звільнився. Своє рішення тоді пояснив упередженим ставленням тодішнього керівництва держави до прізвища Вітренка.

У 2006-2007 роках Вітренко знову на нетривалий час повернувся до Нафтогазу, де займався реструктуризацією боргів компанії, а у 2008-2014 роках був позаштатним радником керівництва компанії. Спільно з Коболєвим заснував інвестиційну компанію AYA Capital та став її генеральним директором.

Після Революції Гідності повернувся до Нафтогазу з командою Коболєва, яка займалася реформою компанії. З 2014 року обійняв посаду директора розвитку бізнесу Нафтогазу, пізніше сконцентрувався на судовій тяганині з російським Газпромом. 

 

Андрій Коболєв (40 років)

 


Голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв перед початком зустрічі «Діалоги про майбутнє» у Києві, 7 червня 2018 року
Фото: Мусієнко Владислав/POOL/УНІАН


Голова правління НАК Нафтогаз з березня 2014 року. Сформував команду, яка домоглася перегляду контрактів з Газпромом про постачання та транзит газу та перемогла у Стокгольмському арбітражі позов проти російської компанії на 4,6 мільярда доларів (з яких Газпром нині винен понад 2,8 мільярда доларів). Проводив реформу Нафтогазу та корпоратизацію компанії.

Народився у Києві у родині науковців. Отримав вищу освіту в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (спеціальність «міжнародні економічні відносини»).

У 1999-2002 роках працював у PricewaterhauseCoopers.

Кар’єру у Нафтогазі почав у 2002 році, разом з Юрієм Вітренком. У компанії спочатку працював головним фахівцем. До 2010 року просунувся кар’єрними сходами до посади радника голови правління.

У 2010 році, спільно з Юрієм Вітренком засновує інвестиційно-банківську компанію AYA Capital. Тоді ж звільнився з Нафтогазу.

Після Революції Гідності Коболєва призначили головою правління Нафтогазу та підписали з ним контракт. Під час роботи на цій посаді запам’ятався непорозуміннями з прем’єр-міністром України Володимиром Гройсманом, який декілька разів хотів звільнити Коболєва за те, що він не виконував рішення уряду.

Також Коболєва критикували за те, що наглядова рада Нафтогазу виписала йому та ще декільком топ-менеджерам Нафтогазу премії на суму 46 мільйонів доларів. Згодом, через критику, Коболєв відмовився від зарплати у Нафтогазі (усі кошти перераховує до благодійних організацій).

Наприкінці 2018 року між Коболєвим та Вітренком почалися непорозуміння. Сам Коболєв конфлікт з Вітренком називає однією з найбільших поразок на посаді голови Нафтогазу, водночас зазначає, що суть конфлікту лежить виключно у практичній площині та поглядах на діяльність Нафтогазу.

 

 

Олексій Гончарук (35 років)

 


Голова офісу ефективного регулювання (BRDO) Олексій Гончарук, в Києві, 21 листопада 2016 року
Фото: Синиця Олександр/УНІАН


Заступник керівника Офісу президента (з 28 травня 2019 року). У команді президента Зеленського відповідає за економічні питання та економічну політику, хоча за освітою юрист.

Народився на Чернігівщині, закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом (спеціальність «право») та Академію державного управління при президентові України. Також має науковий ступінь доктора філософії (кандидат наук) з права. Закінчив програму Aspen Institute у Києво-Могилянській академії.

Працював юристом «Городнянському заводі продтоварів». У 2005-2008 роках — юристом в інвестиційній компанії PRIOR-invest (з 2006 року — очолив її юридичний відділ).

У 2008 році засновує юридичну фірму Constructive Lawyers (спеціалізується у сфері нерухомості та будівництва), у 2009 році стає головою «Асоціації допомоги постраждалим інвесторам» (що допомагає ошуканим вкладникам, які не отримали свої квартири від забудовників).

У 2014 році балотувався у Верховну Раду від партії «Сила людей» (був першим номером у виборчому списку, однак тоді партія не подолала прохідного бар’єру). Після цього працював на посаді радників в уряді: спочатку радника міністра екології, а згодом — міністра економічного розвитку та торгівлі. З 2015 року очолив Офіс ефективного регулювання, який розробляє та впроваджує систему державного регулювання з метою покращення бізнес-клімату.

 

 

Владислав Рашкован (41 рік)

 


Заступник виконавчого директора від України у МВФ Владислав Рашкован, Київ, 21 березня 2019 року
Фото: CFO Сlub Ukraine


Заступник виконавчого директора від України у Міжнародному валютному фонді. Раніше відповідав за проведення реформи у Національному банку України.

Народився в Одесі, де й здобув вищу освіту (закінчив Одеський державний економічний університет за фінансовою спеціальністю). Згодом навчався там на аспірантурі, вивчаючи підвищення ефективності банківського зливання. Проходив стажування в університеті Генуї та Угорській академії наук.

З 2006 року почав банківську кар’єру в UniCredit Bank. Згодом очолив один з відділів, який займався злиттям цього банку та утворенням «Укрсоцбанку». У 2010-2013 роках — фінансовий директор та член правління групи Unicredit в Україні.

З 2011 року керував банківським комітетом Американської торговельної палати в Україні, а також став членом ради директорів «Київської школи економіки» (яка проводила курс навчання новообраних депутатів партії «Слуга народу» у Трускавці).

Після Революції Гідності став директором департаменту стратегії та реформування Національного банку України. Зокрема, Рашкован розробляв та запроваджував стратегію реформи НБУ до 2020 року. Однак на цій посаді він пропрацював менше року, а вже з листопада 2014 року став заступником голови правління Національного банку та членом правління НБУ.

У лютому 2017 року став заступником виконавчого директора від України у Міжнародному валютному фонді.

Схожі Новини

Прокоментувати

Підписуйтесь на Перший Політичний у Facebook, щоб першими дізнаватись про найважливіші політичні новини України та Прикарпаття