Початок важкої співпраці: чому Європейська комісія запрацює лише зараз?

  • 30 Листопада 2019, 15:03

Нова Європейська комісія (виконавчий орган ЄС) офіційно має почати роботу 1 грудня. Очолить її колишня міністерка оборони Німеччини Урсула фон дер Ляєн.

Зазвичай Єврокомісія починає роботу на місяць раніше — 1 листопада в рік виборів до Європейського парламенту. Чим була викликана безпрецедентна досі затримка роботи виконавчого органу ЄС?

Як призначають Єврокомісію?

Склад Єврокомісії формують у кілька етапів. Спершу Європейська рада — глави країн-членів ЄС — визначається з кандидатурою очільника органу. Далі її простою більшістю має затвердити Європейський парламент. Обраний глава Європейської комісії (який ще не заступив на посаду) складає список єврокомісарів — по одному представнику від кожної країни-члена.

Окремо затверджується Високий представник із питань зовнішньої політики та політики безпеки — в ЄС це аналог міністра закордонних справ. Він також є членом Єврокомісії, але має окремий статус. 5 серпня ним став ексміністр закордонних справ Іспанії Жозеп Борель.

Кожен із єврокомісарів має пройти слухання в профільних комітетах Європарламенту. Там оцінюють їхню компетентність і доброчесність шляхом голосування, про що повідомляють главі Європарламенту. Далі список єврокомісарів та кандидатуру Високого представника затверджує обраний глава Єврокомісії разом із Радою ЄС (зібранням міністрів країн-членів ЄС).

Останній етап перед початком роботи Єврокомісії — її схвалення більшістю голосів у Європарламенті. Що стосується чинного складу Єврокомісії, то затримки в його призначенні не виникло хіба на цьому останньому етапі.



Хиткий компроміс

Починаючи з 2014 року, в ЄС було введено практику Spitzenkandidaten — з німецької «головні кандидати». Своїх кандидатів на посаду глави Єврокомісії пропонують усі групи Європейського парламенту — і кандидатура від тієї з них, яка отримує більшість, і розглядається Європейською радою.

На виборах у травні 2019 року більшість знову здобула Європейська народна партія, «головним кандидатом» якої був Манфред Вебер. Але Європейська рада — попри протести євродепутатів — проігнорувала процедуру Spitzenkandidaten. 

Відхилили й кандидатури від груп, які посіли друге та третє місця — Франса Тімерманса від Партії європейських соціалістів і Маргрете Вестагер від «Альянсу лібералів та демократів за Європу» (в останню, до речі, входить партія Еммануеля Макрона).

Чому так сталося? Передусім — через тиск східноєвропейських країн, які нарікали на домінування в інституціях ЄС представників Західної Європи. Тим не менш, зрештою Європейська рада зупинилася на кандидатурі німкені Урсули фон дер Ляєн — її узгодили між собою Франція та Німеччина. Європарламент затвердив її призначення 383 голосами за мінімально необхідних 374 — так стало зрозуміло, що співпраця між євродепутатами та єврокомісарами буде нелегкою.



Епопея з єврокомісарами

Список членів Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн представила 10 вересня. І на етапі розгляду їхніх кандидатур у профільних комітетах Європарламенту виникли проблеми.

Трохи більш ніж через два тижні Європарламент забракував кандидатури єврокомісарів від Румунії та Угорщини. Ровану Плумб, яка мала відповідати за транспортну політику ЄС, і Ласло Трочані, який мав опікуватися напрямком розширення об’єднання, запідозрили в конфлікті інтересів.

Портфоліо Трочані — колишнього міністра юстиції Угорщини — є особливо важливим для України — адже політика розширення охоплює й сферу Східного партнерства, у межах якої ми співпрацюємо з ЄС. ЗМІ називали його наближеним до угорського прем’єр-міністра Віктора Орбана та відповідальним за ті законодавчі ініціативи, через які Угорщина увійшла в конфлікт із ЄС через згортання демократичних прав і свобод, а Європейська народна партія тимчасово призупинила членство Орбанової політичної сили «Фідес».

Через кілька тижнів не затвердили й другу кандидатуру представника Румунії в Єврокомісії — колишнього міністра внутрішніх справ Дена Ніку. Його підозрюють у причетності до корупційних діянь на своїй посаді. Лише з третього разу румунського представника — євродепутатку Адіну-Іоану Валеан — включили до остаточного складу Єврокомісії, поданого на затвердження до Ради ЄС та Європарламенту.

А від Угорщини єврокомісаром із питань розширення стане колишній посол країни в ЄС Олівер Варгелі — після того, як під час кількагодинних слухань у Європейському парламенті він неодноразово наголошував, що представлятиме лише інтереси ЄС і відмежовувався від Віктора Орбана.

 

«Чорні лебеді» Єврокомісії

Але якщо проблеми з єврокомісарами від Угорщини та Румунії були досить очікуваними — з урахуванням напружених відносин цих країн із ЄС, — менш очевидними були проблеми із затвердженням представника в Єврокомісії від однієї з провідних країн Євросоюзу — Франції. Європарламент не підтримав кандидатуру Сільві Гулар, яка мала очолити напрямок промислової політики ЄС — це одна з найвпливовіших посад у Єврокомісії.

У 2017 році Гулар пішла з посади міністерки оборони Франції лише через місяць після призначення. Її запідозрили в тому, що ще як євродепутатка вона була причетна до розтрати коштів ЄС. Окрім цього, на слуханнях у Європарламенті їй закидали роботу в консервативному американському Інституті Берґруена. Там вона працювала паралельно з роботою в Європарламенті.

Це був перший випадок незатвердження єврокомісара від Франції. Президент Еммануель Макрон заявив, що це сталося через «політичні ігри» — проти кандидатури Гулар проголосували члени Європейської народної партії, які начебто й заохочували номінувати саме її на цю посаду. Наступного представника Франції — ексміністра фінансів Тьєрі Бретона — погодили, втім, без жодних заперечень.

Ще одна проблема з призначенням Європейської комісії прийшла з боку Великої Британії. До середини жовтня так і не було зрозуміло, вийде вона з ЄС чи ні — і чи буде зобов’язана направити свого кандидата в Єврокомісію.

Уже після 31 жовтня — коли минув дедлайн Brexit — британські офіційні представники запевняли, що країна «виконає свої юридичні зобов’язання» і подасть кандидатуру єврокомісара. Але цього так і не сталося — прем’єр-міністр Борис Джонсон наполіг та тому, що не номінуватиме представника до Єврокомісії «за жодних умов».

Тому Європейська комісія ініціювала позов проти Великої Британії через порушення Договору про Європейський Союз, де висунення кандидатури єврокомісара визначене як обов’язок кожної країни-члена. А деякі чиновники в Брюсселі висловлювали побоювання, що Єврокомісія фон дер Ляєн без британського представника може бути визнана незаконною.


Майбутнє Єврокомісії: амбітне чи проблемне?

Попри всі складнощі, у понеділок, 25 листопада, Рада Європейського Союзу схвалила список членів Європейської комісії, складений Урсулою фон дер Ляєн. У рішенні Ради ЄС вказується, що відсутність єврокомісара від Великої Британії «не може поставити під сумнів законне функціонування» Європейської комісії.

Урсула фон дер Ляєн уже пообіцяла кардинальну програму змін. «Наше об’єднання [Європейський союз] розпочне перетворення, які стосуватимуться кожної частини нашого суспільства й економіки, і ми зробимо це, бо так буде правильно, а не тому, що це буде легко», — заявила вона.

З одного боку, це перший склад Європейської комісії на чолі з жінкою, який обіцяє покласти в основу своєї діяльності актуальну для Європи проблему кліматичних змін. З іншого ж, цей склад Європейської комісії затверджувався з низкою проблем і порушеннями затверджених процедур — і навряд чи його діяльність до 31 жовтня 2024 року не буде позбавлена проблем.

Чи вдасться фон дер Ляєн втілити в життя свої амбітні ініціативи, або ж Європейська комісія загрузне в потоці внутрішньоєвропейських проблем, — питання поки що відкрите.

Джерело

Схожі Новини

Прокоментувати

Підписуйтесь на Перший Політичний у Facebook, щоб першими дізнаватись про найважливіші політичні новини України та Прикарпаття