Важливо

Сьогодні в Івано-Франківську відбудеться акція “Рік без Каті”

  • 4 Листопада 2019, 11:02

4 листопада на площі перед адмінбудівлею о 19:00 відбудеться акція, приурочена до дня смерті активістки Катерини Гандзюк.

“Рік невимовного горя батька, болю, порожнечі… Рік важкої боротьби за правду, за справедливість…”, — звертається батько Каті Гандзюк до президента України Володимира Зеленського. 

Його донька завжди боролась, попри всі труднощі. У лікарні, пише він, Катерина, незважаючи не нестерпний біль, сиділа та натискала обпеченими пальцями на клавіші макбуку.

“РУБРИКА” зібрала спогади її батька Віктора Гандзюка — про історії з життя його мужньої доньки, щоб розказати про її шлях та характер. 

 

ДИТИНСТВО: “НАША КАТЯ ДЗВІНКО СМІЯЛАСЬ, ГОВОРИЛА ГОЛОСНО І СИЛЬНО”

Тітка Катерини Гандзюк Валентина Козій стверджує, що племінниця була на неї схожа. Ось так описує стосунки двох родичок. 

“Катя Гандзюк — єдина донька мого єдиного брата, значить — моя єдина племінниця. Була… В дитинстві вона була дуже схожа на мене і через це часто виникали кумедні ситуації. В період нечастих приїздів, поки тато Вітя відпочивав, ми до півночі засиджувалися на кухні за розмовами про все і ні про що, як буває у близьких людей, котрі далеко. Ці фото — дві перших та остання з сотень спільних. Більше спільних фотографій не буде ніколи. Бо її немає серед нас вже півроку. Залишається надіятись на справедливий Божий суд”.

Батько Катерини щонеділі пише пост, в якому згадує доньку. Пише, що у її дитинстві вони любили гуляти набережною Херсона та у парках. 

 

Вона була не просто донькою, а другом


“Ми були дуже близькими друзями. Вона дуже багато ділилася зі мною, я дуже багато знав про неї. Того, що вона робила і чим займалася. Ми часто щось обговорювали, я бачив, як вона гуртує свої думки, давав власні коментарі. А потім дивлюся, кілька годин – і пост з’являється саме про це. Ми часто сперечалися. Часто вона мала рацію, часто – я. Я втратив не тільки дочку, але і дуже близького друга”, — скаже Віктор Гандзюк.

“Тато сходив зі мною в парк і купив мені йо-йо. Катя, 32 рочки”, — напише у травні 2018 року Катя.


ЗАХОПЛЕННЯ


Більше всього Катерину цікавили три речі: політика, книги та подорожі. Про це розказав батько Каті. 

— досконало знала англійську та німецьку, вивчала турецьку. 

— захоплювалася великим тенісом і лижним спортом,

— керувала автомобілем, 

— дуже багато читала, це дійсно було її захоплення з дитинства. 

— любила вино та сир. 

— все намагалась переробити, аби зробити краще.

— любила польові квіти

— грала на укулеле

 “Пригадуєш, як ми вибирали наш перший комп‘ютер. А потім змагалися між собою, хто більше освоїть програм. Ти перемогла мене вже на другому тижні”. 

Катя обожнювала подорожувати, куди брала постійно двох ведмедиків.

“Сьогодні перший день літа. Його завжди чекав неймовірно. Колись це була пора наших подорожей, поїздок, починаючи з Твого дитинства — щоліта до дідуся та бабусі. Згодом Карпати, Львів, Чернівці, Кам‘янець-Подільський. Гори, столітні ліси, замки, музеї, печери. Улюблені місця, маршрути. З роками за кордон. А скільки поїздок удвох на море! Пам‘ятаєш, як ми плавали на катамарані? Та й неймовірні плани на майбутнє”. 

 

ПРО ОСТАННЮ ПОДОРОЖ 

Остання подорож Катерини з батьком була у Краків. 

“В аеропорту слідкували за флай-радаром та жваво обговорювали приліт літака з Києва.

Потім їли солянку та пили каву з яблучним штруделем в ресторані дюті фрі в Борисполі, Ти з захопленням розповідала мені про свої попередні поїздки до Кракова, веселилась, дзвінко сміялась, робила селфі, відсилала Сергію. Ледь не спізнились на літак. А далі Боїнг, політ крізь грозу, блискавки за вікном літака, злива у Кракові, таксі з аеропорту, пошуки будинку з квартирою о першій ночі та чудовий старовинний краківський парк біля нашого будинку з неймовірно чистим нічним повітрям та запахом лісу. Так розпочиналася наша остання в житті подорож”.

 

ПРО ПОЛІТИКУ


“В день виборів Твоя кімната вранці перетворювалася на маленький штаб. Ще на світанку включено телевізор, макбук, не перестає дзвонити айфон, свіжо пахне кава. З кімнати Твій дзвінкий голос. Ти рішуча, зосереджена, активна. Вибори Твоя стихія. Нескінченні аналізи, прогнози, інформації з дільниць”.

 

ЗОНА АТО: МУЖНІСТЬ

Друзі Каті кажуть, що вона приклала чимало зусиль, аби проросійські сили не “пролізли” навесні 2014 в Херсон. Вона була однією з тих, хто відстояв Херсон. Активна участниця Майданів 2008 та 20113-2014 років.

“Катя була різною: суворою і нещадною до ворогів, але абсолютно чесною і відкритою, дуже доброю й по-дитячому наївною. Вона так вірила у добрі справи і добрих людей. Була активною учасницею і першого, і другого Майданів. 18 лютого 2014 року, коли в центрі Києва все палало, була на Майдані, перев’язувала поранених.

Коли в Херсоні почалися проросійські демонстрації, усе кинула, сіла на поїзд і повернулася до міста, навіть пам’ятник Леніну валила разом з іншими. Я багато років тому, після подорожі до Єгипту, подарував їй арафатку. Катя завжди у критичні моменти надягала цю арафатку – і вперед”, – каже її тато. 

Катерина бажала своїй батьківщині кращого. Багато допомагала воїнам АТО. 

Про її мужність свідчить наступний спогад Віктора Гандзюка про те, як вона влітку 2014 року поїхала  в зону АТО.

“Туди попросилася сама. Завжди хотіла бути на вістрі подій. Любила ризикувати. Працювали на межі зони. В трагічних серпні-вересні 2014. Евакуювали біженців. Доставляли гуманітарну допомогу. Потрапили під обстріл. Благо, автомобіль броньований. Не було чіткого розмежування сторін. В пошуках табору біженців опинилися в таборі бойовиків — чудом врятувалися, символіка ООН допомогла. Майже добу просиділи в автомобілі на одному з блокпостів — дорога далі на Маріуполь прострілювалася сепаратистами. А скільки було хвилювань у мене, вже з першого дня, коли написала, що для особистої безпеки заборонено користуватися мобільним зв‘язком. Пригадую, як чекали повернення Каті додому. Ідеально прибрали в квартирі. Сергій купив букет троянд. А десь під вечір повідомлення по електронній пошті: «Немає заміни, затримуюсь днів на десять». Який був розпач. Та хіба я знав тоді, що таке справжній розпач? Повернулася змужнілою, з новими емоціями, враженнями.

— Тату, а ти знаєш які ознаки мінного поля? А як з нього виходити?

— Тату, уявляєш, я тепер вмію замовити повітряний коридор для літака.

Тоді доля вберегла Тебе, Катю”.

Про силу характеру також свідчить цей спогад батька Каті: 

“Старалася з усіх сил, вперто, попри невиносимий біль. Удвох з Сергієм обережно підіймали. Ніжно притримували спину, голову. Підносили столик. Ставили макбук. Тремтячими обпеченими пальцями натискала на клавіші. Утрьох раділи, як діти”, — пише Віктор.

 

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ПРО НЕБЕЗПЕКУ: СМІЛИВІСТЬ

“Жити не за правилами, а жити для людей” – так Катя колись написала про свою роботу.

Катерина любила сваритись, зізнається її батько, проте вміла дружити. Те, які питання ставила Катерина у місті Херсоні, як боролась з місцевим свавіллям свідчить про мужність її характеру. Батько Катерини застерігав її про можливу небезпеку, проте вона цього не боялась. 

“Говорив (про небезпеку, — прим.ред), вона й сама розуміла, який час, не відкидала, що на неї нападуть. Але завжди казала: “Я така, яка є. У мене така позиція. У країні війна, зброї багато, але треба звикати з цим жити”. Якоюсь мірою вона себе оберігала: увечері сама не ходила, її завжди супроводжували або чоловік, або друзі. Вона ж працювала в ООН, вивчала там безпеку, але…”, — казав Віктор Гандзюк в інтерв’ю.

“Залякати Катю неможливо. І, повірте, вона не злякалася навіть після нападу. Коли вона виходила хоч на кілька годин із тяжкого стану і постійного болю – одразу давала інтерв’ю, записувала відеозвернення, спілкувалася. Катя була сповнена настрою якнайшвидше видужати, щоб продовжити свою справу”.

 

ВІДДАНІСТЬ УКРАЇНІ: ПАТРІОТИЗМ


Катерина Гандзюк любила Україну, присвятила служінню нашій батьківщині життя, носила вишиванку та святкувала національні свята.

 

ПРО ПАРАД 


“Це був наш з Катею день. Понад десять років ми удвох ходили на парад. З колоною йшли до Вічного вогню, після закінчення традиційно кава та морозиво на Суворовській, потім завжди довго гуляли по набережній, парку, біля фонтанів чи вздовж по Ушакова, багато розмовляли, ділились спогадами, враженнями, десь по обіді повертались додому. З вдячністю та хвилюванням згадую ті дні”, — згадує батько. 

“Знаю, вона віддала своє життя за майбутнє України. Вона мріяла жити в правовій демократичній державі. Про неї говорять в світі. Її відмічають, нагороджують, пам‘ятають. Кажуть, її ім‘я ввійде в підручники історії”, — пише тато Каті Віктор Гандзюк.

 


 

Схожі Новини

Прокоментувати

Підписуйтесь на Перший Політичний у Facebook, щоб першими дізнаватись про найважливіші політичні новини України та Прикарпаття