Виборча реформа. Що це і навіщо? (ВІДЕО)

  • 8 Червня 2019, 17:44
  • 1 Коментар

​6 червня Верховна Рада почала розгляд проекту Виборчого кодексу України. Попереду – понад 4 тисячі поправок. Спікер Верховної Ради Андрій Парубій сподівається, що до кінця літньої сесії парламент ухвалить Виборчий кодекс.

Він називає цей законопроект наймасшабнішим за всю каденцію Ради 8-го скликання. Що ж таке Виборча реформа, яку так довго обіцяли, але не підтримували на ділі, ані президент, ані депутати. І чи зможе нова виборча система привести до парламенту нових чесних і професійних людей?

Виборчий кодекс, про який говорив, зокрема, нинішній президент Володимир Зеленський, може допомогти це зробити. Що ж це таке? Це пропорційна система з відкритими регіональними списками. Саме її рекомендувала Україні Парламентська асамблея Рада Європи ще в 2010 році. Та й самі депутати обіцяли її ухвалити ще у 2015 році. Але проголосували за це лише у першому читанні.

 

Як же це має працювати?

 

Традиційно довжелезні бюлетені замінить один маленький. З двома запитаннями. Туди треба буде вписати номер партії та за бажання номер кандидата з цієї партії, за якого ти голосуєш. Кожна партія висуває один загальнонаціональний список кандидатів і 27 регіональних, при чому кожен кандидат обов’язково є як у загальному списку, так і в одному регіональному.

 

 

Виборча карта України буде поділена не на дрібні округи, як у мажоритарній системі, а на 27 великих.

Великий розмір округів ускладнює підкуп виборців. Адже одна справа підкупити два райцентри, і зовсім інша – всю область. Нова система має змусити кандидатів реально працювати на округах, стимулювати політичну конкуренцію і зробити невигідною торгівлю місцями у списках. Адже ніхто не зможе гарантувати голоси виборців за конкретну людину. Навіть якщо вона заплатить за високе місце в загальнонаціональному списку партії. Адже в Раду проходитиме той, хто набере більшість голосів виборців.

 

 


​Як же це все порахувати?

Скажемо одразу, система складна. Рахуватиме ЦВК. Та все ж, як це працює, потрібно знати. Умовно розповімо на прикладі однієї партії ‒ «Нашої партії».

Щоб зрозуміти, хто проходить у Раду, спочатку треба визначити виборчу квоту. Тобто, скільки голосів виборців, так би мовити, «коштуватиме» одне депутатське крісло у Раді. Для цього додаємо голоси за всі партії, які подолали 4-відсотковий бар’єр і ділимо на 450 ‒ кількість місць у Раді. Ось стільки голосів і «коштуватиме» один депутатський мандат.

 



Тепер переходимо у конкретний виборчий округ. Рахуємо, скільки загалом голосів отримала там наша партія. Цю суму ділимо на виборчу квоту. Саме стільки матиме наша партія мандатів у цьому регіоні. Таку процедуру робимо у всіх областях і отримуємо першу партію мандатів для нашої партії.
Голоси виборців, які залишилися в залишку, ‒ не пропадуть. Вони будуть враховані при наступному розподілі мандатів. Як – розповімо пізніше

 


Хто ж із партії отримає зароблені у регіоні мандати? Це будуть ті кандидати, за яких в окремих регіонах проголосували найбільше, а не ті, які стояли у списку партії вище. Тому списки – і відкриті. Отримавши мандат, їх викреслюють із загальнонаціонального списку ‒ адже вони вже в Раді. Їхні колеги, які не пройшли у регіонах, ще не втрачають шансів пройти у Раду. Про це – далі.
Тепер додаємо залишки голосів, що лишилися в партії по всій Україні. Цю цифру знову ділимо на виборчу квоту. Таким чином наша партія отримує додаткову кількість місць у Раді. Цей залишок голосів нам знову знадобиться. Про це трішки пізніше.

 



Тепер мандати у Раду отримають вже ті кандидати, які були у загальнонаціональному списку партії на вищій позиції. Подібні підрахунки ЦВК зробить для кожної партії, яка подолала 4-відсотковий бар’єр. Але це ще не все.
Нарешті потрібно «добрати» депутатів – їх має бути 450. Порівнюємо остаточні залишки голосів кожної партії. В кого більше – той перший отримає «додатковий мандат». І так далі у порядку спадання, поки не наберемо потрібну кількість.

Але...

Та поки, найімовірніше, вибори відбудуться за системою, яку повернули за Януковича. На останніх парламентських виборах у 2014 році українці голосували за конкретного депутата у своєму окрузі ‒ це «мажоритарка», і одночасно за певну партію ‒ за закритими списками. 50% на 50%.

Цю «кучмівську систему» повернули за часів Януковича, а разом з цим і купівлю прохідних місць, і підкуп виборців. Саме завдяки мажоритарникам Янукович зміг сформувати лояльну собі більшість у 2012 році, й – узурпувати владу. Цю систему критикують практично всі.

 

Джерело

Схожі Новини

Коментарі

surov

2019-06-11 15:50:05

Открытые списки — это важно, но нужны и другие изменения. Выборы надо проводить чаще — раз в 3 года, одновременно президентские и парламентские. Каждый гражданин может быть президентом не более трёх сроков на протяжении жизни (неважно, подряд или нет). Такое же ограничение и на депутатство. Количество депутатов Верховной Рады сократить до 250 человек, не больше. Хватит кормить дармоедов-кнопкодавов, голосующих за себя и "за того парня". Снять неприкосновенность с депутатов и судей. Перед законом должны быть все равны (принцип верховенства права). Верховная Рада не должна быть клубом, повязанным круговой порукой.


Прокоментувати

Підписуйтесь на Перший Політичний у Facebook, щоб першими дізнаватись про найважливіші політичні новини України та Прикарпаття